Антон, 55 - 7 февраля 2011 18:44

У світі нахолодженному,
Злому,
Де навіть серце в радості скупе,
І вірю тільки погляду , не слову ,-
Я маю честь любити лиш тебе .
Шукав я щастя невловиму птицю,
На грішну землю падав я з небес .
Не думав я , не відав , що –це ти є….
І маю честь любити лиш тебе.
Які додати ще мені висоти,
Щоб осягнуть незнане дотепер?
Довіку відкриватиму я : хто ти ?….
Та маю честь любити лиш тебе….

Правду не втаїш !

Чом раніше мені не сказали ,
що я кращий господній шедевр ?
я б не тратив життя на вокзали ,
не псував ні здоров’я, ні нерв.

Я би жив ,як належить шедевру,-
У оточенні юних Венер .
І узяв би я творчу перерву,
Й перед вами тут горло не дер.

Ви від мене цю правду втаїли,
То ж кричатиму сам від тепер :
-скіль Моці у мені ,
-скільки сили !
Я не хто небудь –
божий шедевр !

• 
• 
•