Антон, 55 - 7 февраля 2011 18:42

Я знал тебя со школьных лет:
Всегда уверенный, спокойный голос,
Как и характер, непослушный волос,
В глазах – неповторимый свет.

Увы, ты рано повзрослел:
Судьба к тебе была немилосердна.
Ты мог бы жить комфортно и безбедно,
Но не сумел, не захотел.

Как друга друг я смог понять –
Ты был такой: один за все в ответе.
Но больше нет тебя на этом свете,
Что толку на судьбу пенять?

Спи, правду не распять тому,
Кто по делам стократ тебя грешнее.
Жизнь или смерть? Не знаю, что страшнее.
А ты ушел. Один. Во тьму...







Неділя

Досвітки долі.
Досвід віків.
Дотик до волі.
До-йшов?
Чи До-тлів?

Понеділок

Регоче на чужому плоті півень
Речитативом.
Радіо реве. Проснутись важко.
Ранок. Рикають машини.
Мене чекає тиждень −
Резидент.
Завербував в роботу п...




…Харакірі собі абрикоси зробили у мисці,
Золота їхня кров запашний утворила ставок.
І ніхто не узнає, що я їх примусив зумисне
Покінчити з життям. На могилу їм кине вінок
Тільки цукор легкий, що засипле пульсуючі рештки,
Та вогонь проведе їхні душі у...
я почала жити у твоїй павутині
харчуватися мухами
водитися з павуками
чекати ночі
аби виповзти з-за твоєї грані
до тебе ж
у реальні сни
де ми - це ми
де ніч - це ніч
але…
трапляється часто я хочу вина
рожевого
білого
сухого
нап...

Тримала в правиці хлібину щастя,
пила з глека воду любові…

На вітрині життя побачила торт багатства!
Яскраво сяяли на ньому троянди!
І колючки не їжачились обабіч кремових квітів!
Здіймалися високо яруси гордощів!
Хвилями оздоблював пишні коржі до...

захляпані фарбою руки старого митця
на розі Музейної він продає свою душу
на розі скорботи усмішка не сходить з лиця
останні таланти на зимну бруківку витрушує

з дірявих кишень у побитому часом пальто
полотна і пензлі – то весь його статус і стато...

А у тебе у лоні ніби полощеться рибка,
Маленька і золота, потрапивша в ятір плоті.
Але їй не страшно, бо все ще незнане й безлике
І їй сняться сни про світло і сонячний дотик.
І про тебе, про ту, котра ходила до Бога,
Його цілу...

• 
• 
•