Антон, 55 - 16 января 2011 15:05

Яка повільна осінь…
Хуртовина снігом мідь волосся
засипле не тепер, пізніше.
А нині озимина
покірливо дрімає,
здалеку чується гуркіт коліс,
буденну перекличку
майбутніх днів
у пазурах тримає пам’ять,
і дзвін сумний
свердлить мене вістрям, неначе цвях.

Сонце низьке і зле
все стежить, тягнеться за мною,
все нагромаджує прокляття -
танок тіней
навколо постаті моєї.

О ти, шпигун обридлий,
володар світла,
золотий шаман,
жбурни
холодним променем прощання
на талісман натільний мій!

Така повільна осінь…

• 
• 
•