Антон, 55 - 16 января 2011 14:58

Батьки пішли -
Спочатку мати, потім батько…
Зв’язок із матір’ю тіснішим був,
Та я завмер від крижаного болю,
Як зрозумів, що постарів
Із зникненням останнього із них.

Прийшов із кладовища, і наткнувся
На порожнечу, що її не в змозі був
Заповнити той простір, що лишився
Самотній, наче нежива пустеля…

І захолола в спорожнілому повітрі
Рука, аби набрати звичний номер -
Дізнатися про самопочуття,
Виконуючи обов’язок рутинний…

Коли ж почав я розбирати
Старечий милий серцю мотлох,
То стомлений мій погляд доторкнувся
До фотографій стародавніх,
І якесь обличчя, стерте пам’яттю, спливло
Із небуття примарою, стривожило чомусь…

Я раптом зрозумів: вони пішли,
І шкірою відчув своє нещастя -
Тепер не запитаєш…

• 
• 
•