Антон, 55 - 16 января 2011 14:14

Зриваю дзвінки один за одним
І дощ проклинаю невдячний.
Ти, певно, забудеш, а може і ні…
Якщо не забудеш – пробачиш.

Ні в чому не винна… безглузді слова…
Безглузде прощання… і вітер.
Від скромності нудить. Таблетки? Дарма.
Працюю backspace-ом. Радіти?

Вслухаюся знов в телефонні гудки.
Вдивляюся в серце… не плаче.
Один за одним знов зриваю дзвінки
І знаю напевне – ПРОБАЧУ.

• 
• 
•