Антон, 55 - 11 января 2011 20:03

Давно я входжу в цей розкішний храм.
Горять свічки, прозорі, як лілеї,
Марія світиться над злотом рам
і до дитинки тулиться своєї.
І білих рук ласкаві голуби
стражденний люд окрилюють до світла.
Так чисто пахне небом голубим,
така блаженна тиша несусвітня;
Хіба що пастир зрушує її,
повніше рік його вагоме слово, -
пливе журливим плином ручаїв,
вигоює любов"ю знову й знову...

Давно я входжу в цей чудовний храм,
наскрізь уся вбираючи хорали.
Іду я в храм, вклоняючись хорам,
у храм душі, який не відібрали,

бо аж ніхто на це не має сил,
доки творець не начертає: в і ч н і с т ь...

Благословен стократно світ краси,
що не зміняв святе на пересічність.

• 
• 
•