Антон, 55 - 18 декабря 2010 01:28

Та перш ніж приступити до розгляду такої перспективи, доцільно усталити початкову форму назви Серета, яка вже в наш час піддавалася не завжди вмотивованим "модифікаціям". Для такого усталення на самому початку доведеться відкинути штучно впроваджувану, як видно за аналогією до дунайського Сіретула, недоладну, чи б пак "кабінетну" форму назви Серет - Сірет, якої не знало і ніколи не вживало місцеве населення. На неприйнятність такого "перейменування" свого часу вказував і відомий дослідник української топонімії Ю.О. Карпенко.
Виведення деякими дослідниками річкової назви Серет то від румунізма сарат - "пологий", то знову ж від молдавізма сарата -"солоний" і, нарешті, віл індоєвропейського реконструйованого кореня сер - "текти", "литись", який начебто належав якійсь давно вимерлій балканській мові, як це намагався довести в своїй надзвичайно цінній праці О.М.Трубачов, не можна вважати достатньо переконливими.
Назви малих і середніх річок, до яких належить Серет, як правило, утворюються на місцевій мовній основі і найчастіше характеризують засоби тієї ж основи деякі особливості самої річки або околиці, у якій вона протікає, особливості, що з тієї чи іншої причини вважалися достатньо суттєвими і в значній мірі унікальними сучасникам. Мабуть, і в нашому випадку слід рахуватися з тим, що і назва Серету повинна би виводитися із слов'янської основи, яка визначала такі особливості.
У пошуках унікальної в своєму роді особливості, означення якої могло б послугувати для утворення на матеріалі місцевих східнослов'янських діалектів річкової назви Серет, допомогли нам ті ж джерела, у яких ми знаходили підстави для встановлення походження назв Черетової долини і самого міста Чорткова, оскільки згадані об'єкти і річка становлять по суті деталі одного і того ж природничо-географічного регіону. Так, значне співпадання звукової форми власної назви Серет із згаданою вище назвою очерету - черет ми схильні витлумачити тією ж генетичною близькістю співставлюваних назв, із яких назва річки внаслідок відомої консервативності топонімів та гідронімів, на яку свого часу чи не вперше звернув увагу дослідників О.О. Реформатський, донесла до нас давнішу форму назви цього ж черету - серет. Можна припустити. що в поточній мові назва ця, виражаючи помітну тенденцію до "ствердіння" наявних у її складі шиплячих приголосних, опісля через проміжну форму шерет еволюціонувала у напрямку дальшого твердіння шумового компонента так. як це спостерігалося і в наших аналогічних ситуаціях, наприклад, у загальномовному терміні шерсть, похідному від давньоруського сересть - серьсть. чи теж у діалектній російській назві серпа - черп.
Наведені приклади дають підставу вважати, що саме внаслідок фонетичної еволюції із давнішої назви очерету - серет утворилася й відома усім східнослов'янським мовам стародавня форма назви тієї рослини - черет. Очевидно, саме така найархаїчніша форма очерету й послугувала для утворення назви зарослої очеретом річки Серет, а "пізніше її форма черет - для закріплення назви урочища Черетової (Черьтової) долини, пов'язуючи з нею, як видно, не без підстав, і походження назви міста, що тут склалося.
Писемні джерела походження назви прозаїчніші : на карті польського короля Казимира Великого на межі XIV -XV століть це поселення було позначене словом "Чартковіце". На прохання власника Єжи Чартковського король Сигізмунд III видав грамоту на володіння цією територією і дав дозвіл перейменувати його на Чарткув,
А ще раніше, у княжій добі, Чортківська округа, як частина Теребовлянського, а потім Галицько-Волинського князівства, вже була густо, як на ті часи, заселена, головним чином вздовж більших річок і то здебільшого західним боком, аби схоронитися від загрози татарської навали.
Археологічні дослідження засвідчують, що ще в передісторичний період на цих землях буяло життя.

• 
• 
•