Антон, 55 - 3 апреля 2011 13:17

Гарячий день втопивсь в нiчнiй прозорiй млi.
Ти довго Шекспiра перекладав сьогодня -
I знав, що все це - в тьму,
в майбутнє цiй землi.
В неславу й забуття...
А нiч - лунка безодня -
Дзвенiла зорями... I сторiнки по однiй
Ще мерехтять в очах. - I на нiчнiм теплi
Ти полетiв у даль, туди, де вже свiтлiв
Похмурий небосхил зорею передодня.

А хутiр в сяєвi - казковi лаштунки,
Мов дивний Чигирин,
де сплять гетьманськi залi,
Де ти вигадуєш, бадьорий i стрункий,
Залiзний стиль нових унiверсалiв...

Прокинувсь. I перо виводить ядом спраги:
"Народе без чуття, без чести, без поваги".

• 
• 
•