Антон, 55 - 27 марта 2011 18:52

Хлопчина вбіг із двору в хату,
До тата голосно гука:
-А я провідав у лікарні
Свого найкращого дружка.
Тож правда, тату, я – чутливий
І маю серце золоте? –
Замисливсь тато на хвилину
І так сказав йому на те:
-Коли тебе в тяжку хвилину
людина виручить з біди,
про це добро, аж поки віку,
ти, синку, пам`ятай завжди.
Коли ж людині щиросердно
ти зробиш сам добро колись, -
про це забудь, аж поки віку,
мовчи й нікому не хвались!

• 
• 
•